Легендарний закарпатський поштар Федір Фекета: відомий і невідомий

“Пішки, з тієї самої сумкою через плече, в усі пори року і в будь-яку погоду – за будь-яких обставин він неодмінно долав гірський шлях в 25 з гаком кілометрів до Ужгорода”. – йдеться про відомого поштаря Федора Фекету – уродженця закарпатської Тур’ї Ремети, що на Перечинщині.
Подейкують, що пам’ятник Фекеті унікальний тим, що він єдиний в Україні присвячений важкій праці поштаря. Проте об’єктивності заради варто зазначити: у Луцьку (Волинська область) у 50-х рoках минулoгo стoліття було встановлено пам’ятник листоноші-поштарці – Лідії Федорівні, який символізує пoвагу та шану нелегкій праці листoнoші. Наші сусіди дуже ображаються на твердження про “єдиний та унікальний”.
Його постать обросла легендами, а в рідному селі Тур’я-Реметі місцеві й досі з повагою згадують легендарного листоношу
Федір Фекета народився в селі Тур’ї Ремети в далекому 1789 році. Коли в його рідному селі утворилося ливарне виробництво, що постійно потребувало інтенсивного поштового обміну, Фекета на довгі роки став однією з його центральних фігур. В Ужгороді на нинішній Собранецькій, в будинку під номером 5 (до речі, він зберігся до наших днів) розташовувався пункт обслуговування каретно-поштової лінії “Будапешт – Кошице – Львів”. Саме сюди пролягав шлях Фекети, де він отримував кореспонденцію і повертався назад.
Селяни шанували свого листоношу і називали його «послом», адже він щодня довгих тридцять літ пішки долав до шістдесяти кілометрів
У листопаді 2004 року в Перечині встановлено двометрову скульптуру поштаря. Крізь роки і століття бронзовий Фекета так само, як і у далекому минулому, переступає з каменю на камінь, долаючи гірський потік. Під час одного з переходів поштар підсковзнувся й твпав у холодну воду. 18 березня 1839 роки (а не 1838, як зазначено на пам’ятній дошці) Фекета помер від запалення легень. Поховали його на сільському кладовищі поряд з невеличкою церквою. Кладовище можна побачити й сьогодні, але його могилу листоноші тут вже не знайти. Років через 10-15 після його смерті, при проведенні робіт з розширення території храму, вона опинилася під церквою.
Фекета працював листоношею протягом довгих 30 років
Відомо, що праправнук легендарного листоноші, кандидат філологічних наук, колишній доцент Ужгородського університету Іван Фекета, досліджуючи свій родовід, не тільки уточнив дату народження і смерті Федіра Фекети, а й зібрав чимало інших відомостей і матеріалів про нього: конверти, картки, документальні та художні твори, газетні вирізки.
Фігуру поштаря відлито з бронзи. Вона має два метри висоти та важить до 300 кілограмів
– Але пам’ятник зроблено недостовірно, – розповідають місцеві мешканці. Селяни здавна переказують легенду, відповідно до якої Федір Фекета мав одну руку. Річ у тім, що він був з бідної родини і хотів спорудити хату, але дерева для будови не мав, тому крав його у пана – за це йому відрубали руку. Федір не міг нічого фізично робити і став носити пошту. На церковному барельєфі, який відлито відразу після його смерті, кептар прикриває цю ваду.
Правди це чи ні – сьогодні вже достовірно невідомо нікому.
З усіх навколишніх сіл до монументу поштаря нині приїжджають пари молодят. А на камені постаменту вони залишають листи зі своїми мріями й побажаннями.
фото: Юрій Ломакін
Автор скульптури – заслужений художник України Михайло Белень. Місцевий поет Іван Козак присвятив земляку-листоноші роман у віршах “Віків передзвони” – у центрі якого постать реальної людини, листоноші-поштаря Федора Фекети.
Свідченням великої поваги односельців до свого Посла є те, що на стіні сільської церкви у Тур’ї Реметі встановлено єдиний у своєму роді монумент-барельєф з написом “Федор Фекета. В Пам’ять Приязности, Тверезности, Чесности Й Послужности Посла”.
АВТОР Юрій Ломакін
Джерело:

KISZó

Post Author: UA KISZó