Майстер і майстерня: художниця Беата Корн

Ужгородка Беата Корн навчалася в коледжі мистецтв рідного міста, а згодом, у 2003 році, вступила до Львівської національної академії мистецтв. 

Ужгородка Беата Корн навчалася в коледжі мистецтв рідного міста, а згодом, у 2003 році, вступила до Львівської національної академії мистецтв. Результатом сплаву вродженого таланту та двох шкіл у підсумку й стала та творча особистість, яка вже нині приємно дивує мистецький світ. Вона – уособлення потужної внутрішньої енергії, що вибивається ключем у художній синтез матеріалів. Творчо працює та живе Беата в одному з мікрорайонів міста разом із чоловіком, художником по склу та живописцем Віктором Мельничуком.

Майстерня Беати – приміщення для творчості й експериментів. Попри те, що колишній гараж не назвеш спеціально створеним для скульптора, все ж нині він силами двох творчих людей перетворений у справжній творчий простір. Молоде подружжя, яке вже витворило свою окрему сторіночку в художньому просторі України, працює й утілює свої ідеї саме тут, поруч із батьківською оселею.

Посередині приміщення – невеликий стіл, на якому виливається та емалюється кераміка. Поруч – муфельна піч, у якій випалюються окремі частини або ж серії керамічних дизайнерських витворів. Уздовж трьох стін – широкі полиці, вщент заставлені приладдям, інструментами, формами, різними гіпсовими заготовками, коробками, художніми виробами зі скла та іншими деталями майбутніх скульптур та проектів. Беата зізнається: майстерня спільна, але творчість подружжя довелося рознести по різних місцях – не сумісні технічні речі з картинами, шкода останніх. «Живопис – це ювелірна справа, а тут багато «технарських штук», для них потрібен інший простір», – розказує художниця, показуючи картини, які ще не «переїхали» до іншої майстерні. А ось коли визрівають спільні проекти – і Беата, і Віктор захопливо творять удвох. Працюють з будь-якими матеріалами, які тільки піддаються творчій уяві і можуть втілити як найкраще задум митця – це і пластик, вініл, глина, скло, дерево, бетон, тощо. «Чоловік мене завжди підтримує, – каже Беата. – Я можу щось почати виготовляти, ще не бачити кінцевого результату, а він його вже вловлює, доповнює…»

Загалом для молодої художниці у ході творчого осмислення пріоритетом стала об’ємно-просторова пластика, але подеколи працює також з живописом. Багато експериментує, як з технікою виконання так із засобами втілення. Для неї творчість – це гра, де нема меж для думок та фантазії, і майбутні образи та візії народжуються та зріють до виконання. Уява не має меж і простирається від керамічних цибулин, хмаринкових бра, світильників-зайчиків до великих монументальних пластикових оленів чи героїв Лего-простору. Її роботи побудовані на контрастах, акцент робиться на кольорі та на ідеї, яку хочеться донести, аніж на матеріалі.

При цьому всі ті речі, які пройшли осмислення і втілені через внутрішній світ художниці, несуть у собі настільки глибокий смисл та багатозначність, що кожен глядач зможе знайти посил саме для себе. Чи не тому Беата бережливо відноситься до різних предметів, які накопичуються звідусіль і наповнюють її майстерню, вона збирає їх, бо бачить якісь ефемерні ідеї, думає над тим, що можуть знадобитися при втіленні того чи іншого задуму. «Мене особисто надихають, напевно, якісь підсвідомі моменти. І неважливо, чим при цьому займаюся – читаю, дивлюся на небо чи щось роблю. Іноді навіть не потрібно паперу чи ескізів. Ловлю себе на тому, що дивлюся на порожню стіну і візуалізую річ у голові, проектую…»

Напевно, Беаті Корн, як і кожному художнику, було нелегко шукати оцей особистий простір, свій шлях у мистецтві. Тим не менше, впевненість у тім, що робиш, підтримка рідних та  неймовірний оптимізм допомогли: нині глядачі та поціновувачі мистецтва вже знають, що кожна виставка, в якій беруть участь її роботи, буде цікавою та неординарною. Це засвідчили численні проекти в київських галереях “Щербенко Арт Центр”, Kyiv.Fine Art, “Цех”, а також у Литві, Словаччині та інших країнах. Від Беати чекають на політ думки, і, з огляду на її зацікавлений погляд у бік масштабних проектів, можна сподіватися, що художниця ще не раз здивує своїх шанувальників.

Текст: Наталія Петерварі Фото: Роберт Довганич, Валентин Кузан

Культурно-мистецька фундація Brovdi Art

Джерело:

KISZó

Post Author: UA KISZó